За даними American Veterinary Dental Society, понад 85% собак і котів старше 4 років хворіють на пародонтит. Причиною пародонтиту, як правило, є незадовільна гігієна ротової порожнини. Спочатку в процесі життєдіяльності у тварини з'являється м'який наліт на зубах (прикріплюється субстрат), це і є початкова точка відліку (початок) утворення зубного каменю. З часом м'якого нальоту стає більше, особливо в придесенній області зуба, він стає твердим, відбувається поступовий тиск на край ясна, руйнується з'єднання між емалевою оболонкою (кутикулою) і внутрішньою епітеліальною вистилкою ясеневого краю, все це супроводжується запальним процесом і призводить до утворення пародонтальних кишень. Утворення зубного каменю залежить від складу слини, наявності запальних процесів у ротовій порожнині, стану внутрішніх органів, характеру та складу корму.
Тому в першу чергу необхідно слідкувати за гігієною ротової порожнини у тварини. Важливо, щоб власник тварини сам чистив зуби своєму вихованцю 2-3 рази на тиждень, постійно. Причому тварину потрібно привчати до цих процедур з раннього віку. Також необхідно раз на 6 місяців показуватися ветеринарному лікарю, тобто контролювати гігієнічний стан ротової порожнини.
Схильність
В основному до групи ризику входять мініатюрні породи собак: йоркширський тер'єр, той-тер'єр, той-пудель, чихуахуа, ши-тцу, шпіц та інші. При огляді ротової порожнини навіть у 7-місячного собаки можна виявити зубний камінь. Це пов'язано з переважанням м'якого корму в раціоні таких порід, в результаті чого при прийомі корму не відбувається очищення зубів від м'якого нальоту. Також це пов'язано з породною схильністю.
Діагностика
Зазвичай на прийом приводять тварину, коли власники починають відчувати неприємний запах з ротової порожнини, далі може спостерігатися болючість при прийомі корму, температурна чутливість (блювання, подразнення при прийомі гарячого або холодного корму), вибіркове поїдання корму (з'їдається м'який корм, твердий не з'їдається), а можливо і взагалі відмова від корму, з часом можна спостерігати зміну кольору слини, оскільки в слині з'являються прожилки крові.
При огляді ротової порожнини візуалізуються одонтокластичні відкладення - зубний камінь, ветеринарний лікар може побачити порушення прикусу, ознаки стоматиту, гінгівіту, пародонтиту. Дані клінічні ознаки супроводжуються неприємним запахом з ротової порожнини, а також можуть бути присутніми: болючість при пальпації ясен, брилів і тиску будь-яким стоматологічним інструментом на зуб (наприклад, гладилкою). Ступінь пародонтиту можна оцінити за клінічними ознаками, глибиною пародонтальної кишені (визначається інструментально) та рентгенологічно.
Крім візуальної та інструментальної діагностики можна використовувати колор-тести.
Колор-тест № 1 - призначений для виявлення запальних процесів м'яких тканин у ротовій порожнині (проба Шиллера-Писарева). Проба використовується для визначення поширеності запалення, визначення ефективності проведеного лікування, кюретажу пародонтальних кишень, для виявлення підясенних зубних відкладень. Запалене ясна забарвлюється від світло-бурого до темно-коричневого кольору, залежно від ступеня запалення. Якщо забарвлення не відбувається - негативна проба, запальний процес відсутній.
Колор-тест № 2 - призначений для виявлення розм'якшеної емалі та дентину, тобто виявляє деструкцію цих тканин. Зуби очищаються від твердого та м'якого нальоту, рівномірно наноситься «колор-тест №2», на 1 хвилину, змивається водою, пошкоджені місця емалі та дентину забарвлюються в червоно-фіолетовий колір (рисунок 1).
Колор-тест № 3 - призначений для виявлення м'якого та твердого зубного нальоту, оцінки гігієни порожнини рота. Після нанесення на поверхню зубів та змивання «колор-тесту № 3» зубний наліт забарвлюється в синій колір.
Рисунок 1. Після ультразвукового чищення зуби забарвили колор-тестом №2, візуалізується забарвлений м'який наліт.
Рентген зубів собаки, кота та іншої тварини
Рентгенографія необхідна в тих випадках, коли не можна заздалегідь визначити ступінь запального процесу в ротовій порожнині або є сумніви у видаленні конкретного зуба (зубів). Причому рентгенографія потрібна навіть у випадках безперечного видалення зуба (зубів), особливо у мініатюрних порід, і особливо якщо зуби розташовані на нижній щелепі, оскільки корені зубів можуть знаходитися глибоко в товщі кістки нижньої щелепи і відповідно при видаленні зуба можливий перелом дуги нижньої щелепи (рисунок 2, рисунок 3), в якій розташований видаляємий зуб.
Рисунок 2. Той-тер'єр, самець, 8 років, надійшов у ветклініку з переломом лівої дуги нижньої щелепи після видалення зуба. А) Рентгенівський знімок у прямій проекції;
Рисунок 3. Йоркширський тер'єр, самиця, 5 років, запалення в області апекса кореня 1 моляра нижньої щелепи зліва. Видно наскільки глибоко залягають корені цього зуба.
Лікування
У першу чергу ветеринарний лікар санує ротову порожнину. Санація ротової порожнини починається з видалення великих пластів зубного каменю спеціальними щипцями. Після цього приступають до ультразвукового чищення зубів. Необхідно ретельно очищати фісури зубів від одонтокластичних відкладень, не варто упускати з виду лінгвальну сторону зубів, особливо якщо є навіть незначні пародонтальні кишені. У випадках пародонтиту варто ретельно санувати пародонтальні кишені, іноді вони настільки глибокі, що необхідне оперативне втручання, тобто робиться вертикальний надріз ясна, відкидається ясенний лоскут, проводиться санація шийки зуба, кореневої частини зуба, потім закривають цю частину зуба ясенним лоскутом, накладають шви. Якщо прибрати одонтокластичні відкладення лише з коронкової частини зуба, то суттєвих клінічних змін у кращу сторону можна не побачити, або досягнемо тимчасових покращень, оскільки зубний камінь у пародонтальних кишенях буде чинити свій патологічний вплив, тобто буде збиратися м'який наліт, чинити механічний тиск на тканини в горизонтальному та вертикальному напрямках, посилюватися запальний процес.
При санації ротової порожнини необхідно якісно зчищати одонтокластичні відкладення, тому після завершення санації ротової порожнини ультразвуковим скайлером (рисунок 4), ветеринарний лікар бачитиме абсолютно чисті зуби (очищені від зубного каменю), але це далеко не так. Якщо провести за інструкцією забарвлення зубів колор-тестом № 2 або № 3, відповідно після змивання колор-тесту будуть візуалізуватися деякі забарвлені частини зубів. Тому для того щоб дійсно якісно провести санацію ротової порожнини, необхідно її закінчувати поліруванням зубів (рисунок 5) спеціальними стоматологічними щіточками, гумовими насадками, використовуючи спеціальну стоматологічну абразивну пасту (рисунок 6).
У процесі полірування зубів ветеринарним лікарем видаляється м'який наліт, поверхня зуба стає гладкою, що ускладнює прикріплення субстрату і відповідно збільшує час утворення м'якого нальоту. Після полірування рекомендовано ще раз обробити зуби колор-тестом № 2 або № 3, щоб переконатися в якісно проведеній маніпуляції.
Після санації ротової порожнини рекомендовано призначити обробку ясен, уражених слизових хлоргекседином 0,09%, розчином Люголя, холісалом або маззю Метрогіл Дента, після годування, на 7 - 10 днів. Вищезазначені препарати призначаються виходячи з конкретної патології та ступеня поширення та ускладнення запального процесу. У важких випадках рекомендовано призначити антибіотикотерапію.
Б) Після ультразвукового чищення забарвлення колор-тестом № 2 (візуалізується м'який наліт);
В) Після полірування спеціальними щіточками та абразивною пастою, повторне забарвлення колор-тестом № 2, візуалізуються незначні відкладення м'якого нальоту;
Г) Після заключного полірування, м'який наліт відсутній.